Boku ni mo yoku wakarimasen

Останнім часом дедалі частіше чую від влоґерів «в загальному» там, де я звик до «загалом» абощо. Для мене «в загальному» звучить як достеменна калька з російської («в общем»), і раніше я з таким ніде не стикався, скільки себе пам'ятаю — коли чую, відрухово хочеться перепитати: «в загальному чому?» Пробував ґуґлити мовознавчі пояснення, але знаходив лише сайти, вміст яких є відвертим механічним перекладом з російської (такого лайна чимало, навіть в українських доменах). У безперечно українських прикладах, як я і очікував, таке вживається лише в якості прикметника, тобто «в загальному чомусь»… Проблема загалом походить з того, що зараз ми маємо вибух аматорського українського мовлення. На цій хвилі з'являється багато такого, до чого я не звик зі своїм почуттям літературної мови, хоча воно спокійно може бути десь розмовною нормою. Але долучається також велика кількість зросійщених з різною і, головне, вибірковою досвідченістю (тобто все чітко і впевнено, аж раптом бац). Я вже починаю серйозно побоюватися, що таке масове поширення дивних взірців довершить те, чого не встигла радянщина… Раніше я міг упевнено сказати, що почуте є суржиком, а тепер маю пересвідчуватися, коли не маю впевненості щодо самих мовців. Що думаєте про це? То в мене обмежена обізнаність з українською, чи в тих, хто так каже?

Петиція, про яку Тайлер казав у попередньому дописі, щодо української локалізації гри «Cyberpunk 2077». Підписати можна отут. Не знаю, чи воно на щось впливає, але й гірше від того не буде.
Або ж ось іще голосування просто у власній крамниці студії-розробника (gog.com), якщо ви там зареєстровані.

«
______ інтершлюха Христя
Прийняла Ілька за інтуриста.
Мріяла про золотий кулончик,
А він дав їй… на трамвай талончик.
»

Це моє «скалічене» дитинство волає. Хто пам'ятає, що було на місці підкреслення в «Перці»? Є такі динозаври з доброю пам'яттю?

Зламав собі мозок у спробі зробити літературний переклад назви японського твору.
Тому прошу всіх небайдужих розглянути аргументи та висловити свою думку. Може, вибрати з запропонованих варіантів, може, запропонувати своє бачення… Отже.

Сама назва звучить дуже просто: 「亜人（デミ）ちゃんは語りたい」 /демі-чян-ва катарітаі/
Якщо тема в цьому реченні справді вказує на виконавця дії, то це перекладається приблизно так: «Демі хочуть поговорити».
Перша ж проблема полягає в оцьому слові «поговорити». Бо дієслово 語る насправді означає як саме спілкування, так і розповідь про щось. Це доволі вдало передається в англійському перекладі: «Interviews With Monster-Girls». Я в жодному разі не збираюся калькувати з англійської, бо запозичення «інтерв'ю» у нас має значно вужчий зміст, ніж там. Але сам підхід має бути схожим.
Що ж криється за цим словом у сюжеті, де його вживають досить часто? Вчитель-біолог, з науково-фетишистських міркувань, хоче більше дізнатися про певний різновид людей, яких називають «Демі». Таким чином він починає спілкуватися з кількома з них, що навчаються та працюють у його школі. Вони йому розповідають про свої особливості, а він, як справдешній психолог, допомагає їм розв'язати проблеми пристосування до світу пересічних людей, зрозуміти себе та й просто стає для них добрим другом. Тобто у тому, що називається словом 語る, вони мають усього потроху — і пізнавального обміну, і простого дружнього спілкування. Вони хочуть «поговорити-розповісти», а він хоче «поговорити-обговорити» — усе це в одному слові. Мої варіанти такі:

1. «Хочеться поговорити про Демі». З граматичного погляду, це невеличке викривлення. Але відбиває суть усього, що там коїться. Сумніви щодо його милозвучності.
2. «Хочемо поговорити про Демі». Варіація першого.
3. «Поговорімо про Демі». Звучить краще, ніж попередні, і навіть відтінок бажання десь в глибині досі зберігається, але такий зміст, якби автор хотів цього, японською мав би передаватися іншою конструкцією…
4. «Поговоримо про Демі?» Це вже мені запропонували. Схоже на попереднє, але в такій формі звучить менш категорично.
5. «Наші розмови з Демі». Це теж із запропонованого. У іменниковій формі звучить краще, ніж у дієслівній. Зважую.
6. «[Дівчатка-]Демі хочуть поговорити». Оригінал без зайвих викрутасів.

Варіанти з синонімами «порозмовляти, поспілкуватися» я відкинув, бо вони теж здалися мені немилозвучними у цій назві, і залишив лише просте «поговорити». «Порозмовляти» там подекуди добре пасує до діалогів, але не хотілося б ламати однорідність. З іншого боку, мені для назви запропонували замість дієслова іменник, що може змінити моє ставлення.
Так само варіанти про поговорити з Демі спочатку не брали участі в конкурсі, бо фраза з таким значенням там виступає окремо. Але я вже вагаюся щодо цього.
Отакі вареники. Радо прийму вашу допомогу.

P.S. Якщо комусь цікаво, що таке «Демі», то це від англійського «demi-human». Кумедно, але через це в англійському перекладі зіпсуто фішку з молодіжністю цього слова. Бо у японців «Демі» як модна загадкова самоназва протиставлялося офіційному «Аджін (亜人)», англомовні ж змушені задовольнитися простим скороченням.
З оцим 亜人 я теж вагаюся. Хоч його й перекладають англійською як demi-human (напівлюдина), ідеограма 亜 не несе того змісту частковості, що наше «напів-». Вона всюди вживається або у сенсі різновиду чогось більш загального, або просто позначає звук «А» в іменах та назвах, як у записі Америки (亜米利加 /амеріка/) чи навіть Росії (露西亜 /рошіа/). Тому наразі я не придумав нічого кращого за «іншолюдину».

Як на вашу думку, якщо рецензію на українськомовну книжку написано російською, причому (УВАГА!) всі власні назви в тексті, включно з назвами інших книжок серії, крім цієї самої, подано за російським перекладом, то про що це може свідчити?

Хтось може пояснити чи принаймні тикнути мене у відповідне правило, чому в родовому відмінку «паспорт» закінчується на -а, хоча «курорт», «порт» та навіть такий самий за розташуванням наголосу «рапорт» мають закінчення -у? Чим паспорт від них так разюче відрізняється, щоби ламати парадигму?

bytebuster написав відповідь на StackExchange у політичному розділі на запитання про мету запровадження нашого військового стану. У цій відповіді дається характеристика усієї попередньої взаємодії з Росією у контексті її військової агресії, пояснюються передумови і мета запровадження часткового воєнного стану саме зараз. Аргументація ґрунтується на офіційних джерелах і доведених фактах, а не на спекуляціях про спробу узурпації і російському розумінні міжнародного права, які вже там намагаються протягнути симпатики Росії. Тому прошу усіх допомогти і проголосувати за відповідь bytebuster. Посилання в його дописі або просто отут, а залогуватися на StackExchange можна через Ґуґл або Фейсбук.

UPD: Як мені пояснили, для голосування «за» потрібні 15 балів рейтингу, тому суцільним новачкам, на жаль, цього не вдасться зробити. Проте зможуть ті, хто має в інших розділах рейтинг більше 200.

Наразі я знаю два твори, у яких, за сюжетом, театральну виставу використовують для того, щоби вплинути на уявлення глядачів про реальність і відтак змінити її саму. Це «Kłamca» Якуба Цьвєка і «Wyrd sisters» Террі Пратчетта. У першому з них віру глядачів штучно стимулюють, у другому сама п'єса та її виконання настільки талановиті, що аж страшно. Менше з тим. Хто зустрічав інші якісь твори з таким прийомом?

За мотивами мого попереднього допису.
Коротко кажучи, укладачі книги подають слова і вислови у двох стовпчиках: «Так кажуть…» і «А ми радимо так…», причому ніколи не пояснюють, що їх спонукало радити саме так. Якщо у випадку суржику, канцеляризмів та іншомовних кальок ще якось можна розібратися самотужки, то вдосконалення мови через уживання «арабів-кочевників» замість «бедуїнів» трохи вже дивує. Не забули автори навіть про географічні назви. Ну ж бо, я наведу вам, що вони радять вживати, а ви здогадайтеся, про назви яких країн ішлося і, якщо ваша ласка, підкажіть мені, у якому контексті варто скористатися порадою упорядників.
Отже:
1) «Земля вогню»
2) «Південна земля»
3) «Фортеця»
4) «Ринок вовни»
5) «Земля людей»
6) «Територія кордону»

Ну от хто мені пояснить, як це Ґуґлу таке вдаєтся?! Цікаво, що якщо прибрати хоч одне слово, то пошук буде більш-менш релевантним.