Boku ni mo yoku wakarimasen

Хотілося не згадувати всюди русню, але якби ж то! Зрештою, це русня позбавила нас можливости робити повноцінний ремонт. От і доводиться майстрячити лише мінімально необхідний добробут, не чіпаючи самих основ житла радянських ще часів…
Стеля, підлога та стіни — це триндець у тому вигляді, в якому ми їх отримали. І зробити щось із ними зараз ми можемо лише косметично, як оце демонтувати горбатий і вже відсталий шар плитки, поки він сам не рухнув, та наліпити натомість на цементні кратери самоклейні панелі. Тому мій проєкт, котрий на папері виглядав чудово, зіштовхнувся з непередбаченою геометрією дійсности. Я просто не міг врахувати таке критичне лайно, як відхили стін в різних місцях на цілий сантиметр, ба навіть два від ідеального кубу… Але попри це і попри відсутність досвіду в проєктуванні кухонних кутів вийшло ще не так погано, як я боявся. Та і як програмістові мені то не нове — придумувати, як затикати на ходу несподівані дірки адаптувати продукт до реальних умов. Тож можна підсумувати, що я трохи порозумнішав на майбутнє і можу навіть роздавати власні поради.

Перейдімо до справи. Ось, що в мене вийшло:

Якщо хочете без прикручених дверцят і бортика на стільниці, проте з романтичним освітленням і котом, то отут. Пізніше на стінах будуть іще полички з такого самого ДСП на рейкових кріпленнях. Ми зараз у режимі тестування.

А під катом деякі подробиці.( Показати: )

Розповідаючи пані ryativna_otruta про відмінність українського «результативного» стану від росіянського пасивного (страдательный залог), знову трохи покопався в інтернеті на цю тему та й натрапив на цікаві думки. Сам матеріал є доволі важким до сприйняття — я вас попередив, але ось, до чого все зводиться: автор (чи автори — ну бо він позначає себе як «ми») статті виснує, ніби граматична категорія стану, яка б відповідала такій у германських (Voice, Diathese) чи в тій таки кацапській (залог) мовах, в українській відсутня вза-га-лі. Тобто активний, пасивний чи мій улюблений результативний стани — це все лише некоректне традиційне натягування термінології з інших граматик, насамперед з московської, на українські мовні явища. Мовляв, немає в українській насправді такого поділу на «стани», як його малюють, а тому й сам термін стає зайвим… А що ж натомість є в українській, якщо то не стан? А це просто «конструкції» двох видів, котрі не протистоять одна одній: «активні» та «результатові» (автор пропонує саме термін «результатові» замість «результативні» задля уникнення зайвих конотацій) — і жодних «пасивних». Отаке от…

Стаття зветься «Про активні, пасивні та результатові конструкції в українських фахових текстах на тлі інших мов» і є, наскільки я розумію, фаховою розвідкою термінологічної комісії, а не міркуванкою задля власного задоволення. Наскільки автор має рацію, я судити не беруся. Але воно цікаве вже тим, що пропонує переглянути саму термінологію стосовно української мови. Це мені нагадало, як японські мовні явища не є де факто тим самим, чим ми їх називаємо за аналогією з нашими власними…

Сам комент із таймкодом на те, що я прокоментував:
«26:05 А якщо захі́д через перешийки не було передбачено, бо перешийки на момент планування було убезпечено? Та, власне, повний, а не лише підкреслений текст вашої цитати сам натякає на те, що там сталося щось непередбачене, а не на те, що хтось психічно неадекватний, як висловився цей пан… Та ну камон, ага… Оце негарний момент, з огляду на логіку. Одразу значно знижує довіру до міркувань гостя та й взагалі…»

Просто через таке відверте ігнорування контексту (котрий вони там же самі дають на екрані повним цитуванням Муженка — не треба навіть знати ситуацію, щоби побачити перекручування) постає питання, в яких ще місцях цей веселий бородань — „український науковець, військовик, публіцист. Кандидат біологічних наук, учасник війни на сході України, у 2014 році — командир 2-ї роти 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар»‟ — верзе задля сміху аби-шо?

Зробив коротке видиво з «Безславних кріпаків», щоби вставляти в розмові, коли доречно. Це більше, ніж просто відповідь — це моє ставлення до всього російського.

У Genshin Impact я стикнувся з неповною підтримкою латинки. Набір символів у грі адаптовано лише для кількох мов, наприклад німецької, тому всі слов'янські приголосні з діакритиками йдуть лісом. На введення з клавіатури там стоїть обмеження. Щоправда їх можна вставити через буфер, але у шрифті їх однаково нема, тому виглядають вони негарно. Отже постає питання, як обходитися без них для запису української. Можна вдатися до перепризначення звуків, як у пана toplinden'а. Натомість, якщо хочеться зберегти поширене традиційне уявлення про вимову літер, тоді не обійтися без двознаків (тризнаків). Я нашвидку поміркував і дійшов висновку, що найоптимальнішим для запису шиплячих є додавання літери X: sx (ш), zx (ж), cx (ч). Найоптимальнішим в сенсі того, що воно є найменш вразливим до збігу приголосних, оскільки літера X в такому правописному наборі сама нічого не позначає — «х» при цьому залишається традиційним ch. «Щ» в такому разі може бути тризнаком scx (спрощення sxcx).

Але все це ні до чого. Бо я просто хотів там записати латинкою «Ty pryznajsä meni, zvidky v tebe ti cxary...», проте виявилося, що гра тупо не дозволяє писати слово… «tebe»… Каже на нього: «illegal characters». Не знаю, в чому фокус. Може це якийсь заборонений китайський матюк на адресу коханої компартії… Ну а за таких умов я й потреби в латинці знов не маю.

Не знаю, в чому прикол, але книжку «Інститут часу» (паперову), про яку я розповідав минулого разу, на «Букві» зараз продають за 99 грн… Може це в них останній примірник?.. Тож якщо книжка когось зацікавила, можна придбати за третину ціни. «Укрпоштою» в них безкоштовна доставка.

Плітка — це славетна кобила відьмака Ґеральта. Без неї важко уявити третю частину ігрової серії. У «Кіберпанку» принцип пересування схожий, щоправда вибір коней величезний, а швидкості вищі в рази.

Як я вже згадував, їздити мені найбільше подобається на мотоциклі. Власне, ні на чому іншому не подобається, і тому я не розумію, навіщо мені весь той автопарк — тупо фансервіс (крім кількох доручень, де треба на своїх колесах підвозити пасажира, але й тоді тачку можна просто угнати). А мотоцикл повороткий, компактний, всюдихідний і майже незнищенний через необачне поводження, наче дух Плітки втілився в ньому. Мотоциклом можна спокійно оминати всі затори з тупими комп'ютерними водіями, протискатися між ними, забиратися в непризначені для їзди місця і ледве не змітати ним зі свого шляху вантажівки, бо від нього на бетоні тріщини залишаються, а на ньому ні подряпини. Щодо останнього, я гадаю, що це, скоріш за все, недогляд, а не навмисні властивості, але наразі маємо, що маємо…

Отже на мотоциклі можна носитися наче скажений і по всякому хуліганити, адже мотоцикл багато чого пробачає навіть невправному вершникові. Та ось про керування транспортними засобами у грі хочу сказати окремо. Річ у тім, що клавіатурне керування, а саме акселератор і кермо тут просто дубові. Натискання клавіші призводить до дії з найбільшою силою. Тобто, щоби робилося щось помалу, треба вистукувати морзянку короткими натисканнями. А через це рухи стають смиканими і незграбними — жодної насолоди процесом. І хоча мишка поза конкуренцією у точному керуванні камерою, утім, щоби їздити з задоволенням, у цій грі потрібен джойстик чи то геймпед. Геймпед має кілька ступенів зусилля як для газу, так і для повороту керма, і наслідок цього разюче відрізняється від керування з клавіатури.

Щоправда і тут є свої нюанси. Не знаю, чи всюди так, чи лише в моїй моделі геймпеда, та джойстик на ньому має мертву зону довкола центру. Мабуть, задля уникнення випадкового спрацювання. Тобто ти його сунеш, сунеш — і нічого не змінюється, аж ось лише при певному нахилі він «хапається». Відчуття від цього дещо химерні, досі не можу звикнути і правильно розраховувати зусилля для цілковито плавних маневрів, а надто при зміні напрямку на протилежний. Мені було би природніше з нерозривністю або принаймні не з такою відчутною мертвою зоною. З плавною кнопкою «газу» натомість усе гаразд — від неї я в захваті і вже навчився не пролітати мимо своїх поворотів. :)

UPD: З'ясувалося, що мертву зону можна налаштовувати. Inner Dead Zone в меню Controls. Поставив мінімум, і стало просто чудово.

אני קורא ספר יפה /ані́ коре́ се́фер яфе́/

Більшість діакритичних позначок вводиться комбінацією GrAlt + перша літера назви позначки івритом:
a / ש (шва): בְ
j / ח (хірік): בִ
m / צ (цере): בֵ
x / ס (сеґоль): בֶ
p / פ (патах): בַ
e / ק (камац): בָ
s / ד (даґеш): בּ; і так само «шурук»: וּ

А оці не прив'язані до літер зі своїх назв:
\ (куббуц): ‎‏‌‍͏‌בֻ
u (холам): בֹ і וֹ
q (крапка для «сін»): שׂ
w (крапка для «шін»): שׁ

Випробував на Duolingo функцію, яка називається Timed Practice. Її можна купити в крамниці лише за 10 камінчиків, і вона, здається, залишається назавжди. Тоді в тренуванні з'являється додаткова кнопка — тепер можна вправлятися з таймером та без нього. За правильну відповідь додають кілька секунд. За виконання нараховують скільки балів, скільки встигнеш відповісти правильно.
Ну що сказати… Мені лише в українському курсі вдалося пройти випробування до кінця та отримати 19 з 20… витріщивши вічі та викинувши з голови всі думки. У тренуванні з німецької це лише 11-13, і до кінця я жодного разу не дістався. Річ у тім, що крім встигнути зрозуміти однією мовою та перекласти іншою (наприклад німецька–англійська), доводиться також зі шаленою швидкістю набирати переклад речення. На додачу, тицяння мишкою дуже сповільнює — краще обмежуватися клавіатурою, де можна. З японською вийшло ще сумніше, бо там запропонували скласти речення з десятка кубиків-слів, відшукавши їх поміж двох десятків, і я закляк через розбігання очей. Отже задумка корисна, але вибаглива.