Boku ni mo yoku wakarimasen

Для мене такий текст мейкс більший, як то кажуть англійці, сенс, ніж той, що російською. Я ще з дитинства в текстах різних «русских» пісень відчував якісь аномалії, якусь неузгодженість, недоречність. Інколи потім виявлялося, що недарма відчував. Та й мелодійний розвиток, якщо подумати, характерний.
Цікаво, що сказав би на це батько, котрий оцю пісню особливо полюбляв?… Кода тут взагалі вогонь, до мурах! Ну, Маляревський дуже талановитий хлопець — це одразу було ясно.

Із закарпатською вони трохи перестаралися, як на мене. Воно, звісно, як фішка прикольне, але без звички та ще й з таким тембром голоса важко розчути деякі слова. Якби повільніше або письмово, проблем не має бути, бо за декілька повторів сенс досягає нарешті мозку. Для національного прокату потрібна таки лайтовіша версія.

Це думки навздогін попередньому дописові, котрий мимоволі привів мене до модних голлівудських практик на зразок gender swap.

Маємо два твори: «Відьмака» Сапковського та японську манґу «Клеймор». Доказів запозичення одне в одного, начебто, немає, але «Клеймор» використовує дуже схожий (навіть у дрібницях) задум: існує замкнена спільнота штучно створених монстроборців з надлюдськими здібностями, причому ця спільнота є одностатевою. Причини, щоправда, різні: в одному випадку це висока смертність під час мутацій і відсутність живих представників протилежної статі, котрі пройшли через це, а в іншому — неспроможність протилежної статі утриматися в людському стані вже після змін. В обох випадках приналежність до такої спільноти є прокляттям, а не приводом для заздрощів. Всі, мабуть, здогадалися, що клеймори, на відміну від відьмаків, є жінками. А гарною ця варіація вважається не тому, що «дівчатка теж можуть», а тому що вона так само показує драму в правдоподібний для обраного сетінгу спосіб. І робить це на свій лад, унікально.

В обох сетінгах причини саме такого вибору статі є чистою умовністю, і ніщо не заважає зробити навпаки. Але… Цього неможливо зробити для наявних уже історій, бо забембаєшся долаштовувати в них усю будову з сюжетними ходами до якогось несуперечливого стану, і не факт, що з того вийде щось путнє. Натомість я згадав саме ці історії, бо в них схожий сетінг, і вони можуть слугувати гіпотетичним (хоча й гіперболізованим) прикладом того, як трансформувати задум з урахуванням бажаних змін у ключовому мотиві, якщо робити це в людський спосіб.

Розповідь про пісню «Меч Арея», котра стала відомою в виконанні метал-гурту «Тінь Сонця». Із практичними гітарними вказівками та гумором.

Я так розумію, що створюється на донатній основі. Можна проспонсорувати випуск наступної серії, збір триває.
Приємно дивитися, як університетські викладачі з фантастичною зброєю ловлять російських шпигунів. Сподіваюся, коли це майбутнє прийде, ловити їм вже не буде кого.

Сьогодні Kharkiv Cinema Club провів показ кінострічки «Я працюю на цвинтарі». Через «погодні умови» минулих місяців міський культурний захід, котрий колись відбувався просто неба на схилі за оперним театром, тепер перебрався до підземного паркінгу. На показі були присутні режисер Олексій Тараненко, а також сценарист і автор однойменної книжки Павло «Паштет» Белянський у супроводі свого військового командира з побратимами. Після перегляду митці відповідали на запитання глядачів.

Як пересічний глядач зауважу, що передбачити розв'язання головних сюжетних ліній було легко — зрештою, «казки для дорослих» рідко обходяться без того, щоби сама вже суть конфлікту натякала, чим усе має скінчиться. Це якщо про «вади».
Все решта мені дуже сподобалося. По-перше, це хороша, зрозуміла побутова драма без надуманих проблем, награної емоційности чи химерних діалогів. Настільки хороша, що навіть не тицяє тебе носом у філософський(і) посил(и), а лише розповідає, причому розповідає жваво, цікаво та з дотепними зауваженнями. По-друге, це хороший чорний гумор, котрий не накладається зверху бентежної дійсности задля сміху, а влучно виринає з неї, щоби посилити драматизм. На руку драматизмові грає також пара «неймовірних» моментів у сюжеті: в одному з них «жарт» виявляється прикрою правдою, в іншому страшна правда обертається на концептуальний «жарт»… Ну й нехай буде по-третє: це розважальна драма, тобто та сама «казка для дорослих», яка залишає глядачеві гепі-енд, а не болісний досвід.
Актори, більшість з яких вже стала відомою в нашому сучасному кіно, усі красунчики. Музичний супровід напрочуд доречний. Цілком доречною є також нецензурована лайка. Вийшло досить «лампово». «Я працюю на цвинтарі» з тієї категорії фільмів, котрі хочеться передивитися заради самого процесу попри вже з'ясовану інтригу. Якби руснява навала не пересрала нам нормальний прокат, я би неодмінно сходив на ще один сеанс.

Що може бути кращим уранці за похід до кіно на «Минулої ночі у Сохо», м-м-м…
Ті, хто бажає переконатися, що в усьому винні білі чоловіки, а єдиною чуйною чоловічою особиною є сучасний лондонський африканець, отримають таку можливість. Їхні противники отримають нагоду вкотре вказати на «лівацьку пропаганду» в сучасному мистецтві.
Ну а ті, хто нічого подібного на порожньому місці не шукає, отримають незамусолений сюжет з несподіваною розв'язкою, «живих» персонажів, яким справді можна співчувати, та якісну атмосферу трилера зі стильним антуражем. Отже беззаперечно раджу переглянути на великому екрані, якщо встигнете.

А друге несподівано якісне кіно — «Ілюзія контролю» одеської студії Cinema 6K. Теж детективний трилер, проте не на містичній, а на фантастичній основі. Він так само, як і попередній фільм, веде глядача по хибному сліду до геть неочікуваної розв'язки. Гарні маловідомі актори, та й усе решту продумано і втілено гарно. Єдиний жирнючий мінус — знову робочою мовою є російська. І якщо ситуацію зі знімальною групою можна зрозуміти, то виправдань для того, щоби російська була мовою паперів та інтернету в самій стрічці, я не бачу. З українського в ній — вивіски в міських натурних зйомках та оголошення про розшук у поліційному відділі.

Слухайте, ну це справді творчо… А втім, у решті пісень свої приколи. Шкода, що раніше не звертав на них уваги. На «Менуети» колись натрапляв, але чомусь тоді не зрозумів, а зараз бачу, що вона теж шикарна і текстом, і виконанням. Дуже хочу потрапити на концерт.

На березі річки сходились дівочки
Та пісень співали, та плели віночки.
Злинь, соколе, в небо та кинься додолу!
Водили таночки та все рок-н-роли.

Прийшов до них хлопець в подертій свитині,
Волосся по плечі, гітара на спині.
Забив свою люльку та все й коноплею.
Люби мя, козаче, та серцем-душею!

Люблю тя, дівчино, гарная на вроду,
Та більше за все люблю я свободу.
Така моя доля, бо я вільний рокер.
Візьме тебе заміж банкір або брокер.
(Yurcash, «Таночки»)

Тут, власне, грати нема чого — чотири прості акорди (якщо з програшем, тоді п'ять), бренькати в компанії на гітарі сам бог велів.

我が三蔵に　剣　鏡　石あり	/ваґа сандзоо-ні цуруґі каґамі іші арі/
峻峭なりこの霊	/шюншьоо нарі коно реі/
狷介なりこの魂	/кенкаі нарі коно тамашіі/
峭刻なりこの心	/шьоококу нарі коно кокоро/
剣は霊に	/цуруґі-ва реі-ні/
鏡は魂に	/каґамі-ва тамашіі-ні/
石は心に	/іші-ва кокоро-ні/

У нашому Вченні існують меч, дзеркало та клейнод…
Чи зарозумілий мій дух, чи непоступлива моя душа, чи жорстоке моє серце
Меч — духові, дзеркало — душі, клейнод — серцю…

Складненький трапився віршик, чи то пісня. Слова рідкісні книжні, суцільний еліпсис… Щодо змісту, по-перше, слово «Вчення» — це насправді 三蔵, тобто те, що в буддизмі називають «Трипітакою». По-друге, я не знаю, що кажуть про «меч, дзеркало та клейнод (камінь)» у «Трипітаці», але ці три речі насправді є трьома імператорськими реліквіями Японії, що їх подарувала безпосередньо головна японська богиня Аматерасу. Я не спромігся з'ясувати, як синтоїстська богиня з її дарунками дотична до буддизму, але в них там якесь переплетіння вірувань — трохи подібне до нашого натягування християнства на поганську основу. Дзеркало як духовний символ у буддизмі, начебто, означає здатність бачити та сприймати речі такими, якими вони є. А от символізм меча та клейнода в цій пісні я не дуже розумію. Тут потрібен знавець буддизму, а також японської релігійної та масової культури…

Ви чули таке слово? Я оце вперше. Той випадок, коли треба лізти до тлумачного словника.

На моры жабка красенцы ткала.
Рана-рана, красенцы ткала.
Прыйшоў арачак да жабкі ў сваты.
Рана-рана, да жабкі ў сваты.
-А ў цябе ў жабкі кароткі лапкі.
Рана-рана, кароткі лапкі.
-А ў цябе, рачак у срачцы вочкі.
Рана-рана, у срачцы вочкі.
-Кароткі лапкі далёка скачуць.
Рана-рана, далёка скачуць.
-У срачцы вочкі далёка бачаць.
Рана-рана, далёка бачаць.