Boku ni mo yoku wakarimasen

Розкриваю на прикладі здогадку з попереднього допису про те, що японською книжки про відьмака перекладено не з польської, а вже з англійської.

Ось речення з японського видання та його буквальний зміст:
男が外套を脱ぐと、まわりの視線が男の剣に集まった——剣を持っていること自体は別にめずらしくもない。ヴィジマでは誰もが武器をたずさえている——だが、剣を弓か矢筒のように背負う者はいない。
/отоко-ґа ґаітоо-о нуґу то, маварі-но шісен-ґа отоко-но кен-ні ацуматта — кен-о моттеіру кото джітаі-ва бецу-ні медзурашіку-мо наі. віджіма-де-ва даре-мо-ґа букі-о тадзусаетеіру — даґа, кен-о юмі ка ядзуцу-но йоо-ні сеоу моно-ва інаі/
Коли чоловік скинув плащ, навколишні погляди зосередилися на його мечі — мати меч не є чимось надто незвичним як таке, у Визімі кожен має при собі зброю — проте таких, хто носить меча на спині, наче лук або сагайдак, нема.

Оце те саме з англійського перекладу:
As he took off his coat those around him noticed that he carried a sword — not something unusual in itself, nearly every man in Wyzim carried a weapon — but no one carried a sword strapped to his back as if it were a bow or a quiver.

А отак було у Сапковського:
Kiedy ściągnął swój płaszcz, wszyscy zauważyli, że na pasie za plecami miał miecz. Nie było w tym nic dziwnego, w Wyzimie prawie wszyscy chodzili z bronią, ale nikt nie nosił miecza na plecach niby łuku czy kołczana.

Гадаю, деякі зміни, що відбулися в англійському тексті порівняно з оригіналом, доволяють простежити й джерело японського переказу.

Чим цікаві мовні локалізації Genshin Impact, то це змістовими розбіжностями між ними. Подекуди вони просто вражають. Таку річ як репліки Паймон під час риболовлі англійською та японською перекладено геть по-різному. Мабуть, через те, що вони ні на що не впливають, в англійській версії подекуди більше фантазії.

Ось, наприклад, японською звучить так:
«нані ґа цурета н да? ойра ні мо місете куре» (тобто «Що ти впіймав? Покажи-но й мені!»)
А англійські субтитри повідомляють наступне:
«What is it? What is it? *gasp* Is it another Paimon?»

Так само, коли японською Паймон каже: «о-о-о, ій моно ґа цурета на» (оце ти гарно впіймав), то англійська тлумачить так: «Wow! Paimon's stomach is rumbling already.»

Водночас озвучці англійської Паймон, як я казав, до японської далеко, тож це можна вважати спробою надолужити за рахунок змісту :) Вочевидь, поєднання японської озвучки з англійськими субтитрами є найкращим вибором для тих, хто на слух японську розуміє не дуже :)

…二人きりの夜…　からの ワンチャン /футарі-кірі-но йору… -кара-но ванчян/
В англійському перекладі маємо наступне:
…until just the two of us remained, you sly dog.

Офіційно цей том англійською виходить лише за місяць, а отже поданий переклад, найімовірніше, є фанатським. Що в ньому цікавого? Якщо брати всю репліку персонажа, котру мені ліньки розбирати цілком, то загальну ідею там приблизно збережено*. Але спосіб її висловлення досить таки сильно відхиляється, і це помітно навіть в одному клаптику. По-перше, 二人きりの夜 означає буквально «Вечір/ніч (лише) удвох». І це окреме речення, а не частина попереднього. Ну нехай це будуть приколи англійської стилістики… Та мою увагу насамперед привернуло sly dog (хитрун) замість японського ワンチャン.
Річ у тім, що ワンチャン не має власне з «хитруном» нічого спільного. А з «собакою (dog)» їх поєднує лише те, що ワンちゃん (найчастіше саме в такому написанні) — це буквально «гав-чян, гавчик», розмовна назва цуценяти чи маленької собачки. Припускаю, що перекладач повівся саме на цей збіг і тому пришпандьорив свого «хитрого собаку», щоби то мало разом якийсь сенс у контексті.
Натомість ワンチャン (цілком катаканою) — це японське сленгове поняття, зліплене з англійських слів one chance. У сучасному вжитку в непевному контексті воно залишає тлумачення на розсуд слухача, але зокрема може означати «кохання на одну ніч» та «можливість провести разом ніч».

Отже героїня, кепкуючи зі свого приятеля та приписуючи йому жартома хтиві наміри, каже приблизно таке: «Вечір удвох… а там — як пощастить»**. Інший варіант: «Ніч сам-на-сам… Така нагода!» Наче й не сказала нічого відверто безсоромного, та це змушує хлопця злякано перепитувати «Як це, „пощастить/нагода‟?» (何⁈　ワンチャンって).
І так воно звучить помітно цікавіше та логічніше, ніж англійське «…доки не залишимося ми удвох. От хитрун». Насправді ж хлопцеві не треба чекати на усамітнення з дівчиною, адже вони там від самого початку лише удвох — то англійський перекладач просто викинув з тексту згадку про ночівлю (постій, 宿泊). А щодо притягнутої за вуха відповіді «What?! Me, a dog?!», перекладач міг вирішити, що в оригіналі йдеться про гру слів «ワンチャン — ワンちゃん», і щиро спробувати передати її своїм «sly dog». Слушне припущення, та це лише вигадка, побудована на одному окремому слові. Адже ні ситуація, ані будова речень, ані письмовий запис, ані врешті узус цих слів не свідчать про наявність подібного жарту в тексті. Хоч бери та купуй тепер офіційне видання заради порівняння…

( Примітки: )

В українській Вікіпедії адміни ніяк не можуть визначитися щодо того, чи переходить таки розділ на оновлені правила запису японських назв кирилкою, чи ні. У правилах досі висить без змін застаріла на цей час (та й суперечлива на час написання) вимога щодо використання «поліванівки», висунута ще в 2008. Хоча десять років тому наші головні японознавці вже дійшли згоди, і відтоді нові правила використовують як у науці з освітою, так і в художці — це вже де-факто сучасний стандарт. Щоправда його не закріплено на державному рівні, але ж там взагалі немає жодного методичного стандарту, крім радянської спадщини. Може, у Вікіпедії чекають на офіційну довідку з печаткою від Кабміну, щоби визнати систему «авторитетною»? — не знаю. Гадаю, вони просто морозяться. Мабуть, один «розумник» написав був, як знав, коли місце було порожнім, а тепер вже, за давнім звичаєм, не знайдеш вагомих підстав змінити написане…
А тим часом ретроградні гриби, посилаючись на букву цього протухлого «закону», уперто повертають прізвище Макото Шінкая в статті про нього на підмосковне «Сінкай». Я чув про начебто кампанію з оновлення статей на Вікі. І зараз бачу, що подекуди цей процес справді проходить вдало, припускаючи в сумнівних випадках подвійне написання. Але саме цей бастіон, судячи з правок, гриби чомусь наполегливо утримують. Ну і нахіба?! «Сінкай» не є навіть усталеною з радянських часів географічною назвою, щоби чіплятися за саме таке написання, ігноруючи сьогодення.

我が三蔵に　剣　鏡　石あり	/ваґа сандзоо-ні цуруґі каґамі іші арі/
峻峭なりこの霊	/шюншьоо нарі коно реі/
狷介なりこの魂	/кенкаі нарі коно тамашіі/
峭刻なりこの心	/шьоококу нарі коно кокоро/
剣は霊に	/цуруґі-ва реі-ні/
鏡は魂に	/каґамі-ва тамашіі-ні/
石は心に	/іші-ва кокоро-ні/

У нашому Вченні існують меч, дзеркало та клейнод…
Чи зарозумілий мій дух, чи непоступлива моя душа, чи жорстоке моє серце
Меч — духові, дзеркало — душі, клейнод — серцю…

Складненький трапився віршик, чи то пісня. Слова рідкісні книжні, суцільний еліпсис… Щодо змісту, по-перше, слово «Вчення» — це насправді 三蔵, тобто те, що в буддизмі називають «Трипітакою». По-друге, я не знаю, що кажуть про «меч, дзеркало та клейнод (камінь)» у «Трипітаці», але ці три речі насправді є трьома імператорськими реліквіями Японії, що їх подарувала безпосередньо головна японська богиня Аматерасу. Я не спромігся з'ясувати, як синтоїстська богиня з її дарунками дотична до буддизму, але в них там якесь переплетіння вірувань — трохи подібне до нашого натягування християнства на поганську основу. Дзеркало як духовний символ у буддизмі, начебто, означає здатність бачити та сприймати речі такими, якими вони є. А от символізм меча та клейнода в цій пісні я не дуже розумію. Тут потрібен знавець буддизму, а також японської релігійної та масової культури…

Спочатку я натрапив у Ютьюбі на дядька, котрий розповів, як поліпшити розуміння на слух розмовної англійської, тобто такої, коли мовець говорить швидко і недбало — зокрема тієї британської. Майже нічого нового для себе я від нього не дізнався, але разом це таки дало якийсь поштовх — бо я почуваюся, наче трохи прокинувся. Аж після цього я одразу впіймав канал, де хлопець розповідає про свій досвід у Японії — отією самою британською недбалою, з котрої раніше я ловив лише частину слів і не завжди міг збагнути цілу думку. І робить він це з гумором. Наприкінці оцього відео — а це друге з тих, що я переглянув — я виявив, що вже встигаю за розповіддю на 99%. Отже для мене тут 3-в-1: весело дивитися; щось про японську; гарна нагода потренувати слух.

Продовжую читати «アライブ 最終進化的少年». Тут трапилася простецька, утім кумедна гра слів (позначено червоним). Попри простоту її змісту довелося трохи поміркувати, як перекласти — можете самі погратися у віднаходження доречної пари слів! アオ — це кличка коня. Власне, це синьо-зелений колір (青), але в японській ним також позначають коней вороної масті. アホ — «дурбелик».

( Read more... )

Це я зараз читаю манґу «アライブ 最終進化的少年» («Alive: The Final Evolution»).
У ній мова дуже сильно плаває залежно від персонажів. Подекуди я взагалі нічого не розумію з усієї сторінки, надто якщо ліньки шукати всі незнайомі слова. Але буває навпаки, що все дуже просто. Коли після філософських розмов та вуличного жаргону мова повертається до зрозумілого річища, я ледь не підстрибую від щастя :)
Ось маленький приклад того, що приємно читати (без зазвичайних пояснень, але розповім у коментах, якщо спитаєте):

——でも手紙には　「必ず帰るから　心配するな」って書いてあったわ
…проте в листі він написав: «Я неодмінно повернуся, не бійся».
だから私　待ってるの
Тому я оце й чекаю. (а не біжу його розшукувати)
でも．．．一人で待ってるの　飽きちゃった
Але… чекати на самоті мені набридло.
ちょっと　つきあわない？
Чи не приєднаєшся до мене? (витягає бляшанки пива)

え——　でも　あたし　車っスよ！
Е-е… та я ж на машині!

泊まっちゃえば—―？
То, може, залишишся?…
(стукаються бляшанками)

Для повноти контексту, це розмовляють старша сестра хлопця та дівчина-фурниця, котра познайомилася з ним, коли підвозила. Ця друга була у справах поряд із їхньою адресою і вирішила завітати за такої нагоди.

Сьогоднішній вираз на рубрику «Кольорових цеглинок» не тягне, бо замало загадковості. Утім, у ньому теж є маленька несподіванка.
Отже: 目の当たり /ма-но-атарі/.

Це означає щось, що є просто перед очима когось, в його особистій присутності (буквально: очне потрапляння). Без контексту важко визначитися, яка це частина мови, та зазвичай його вживають у ролі прислівника зі значником -に. Поширена повна модель вживання:
Nを目の当たりにする — бачити щось на власні очі, стикатися з чимось особисто
або Nを目の当たりに見る — бути свідком чогось
Вони практично синоніми, хоча перший зворот має ширше значення, без згадки про бачення як таке.

А цікавинка в тому, як тут вимовляється канджі 目. Це несподівано не /ме/, а /ма/. Я не міг знайти в словнику за типовою вимовою, доки не здогадався шукати за написанням.

Приклад з манґи: 人の死を目のあたりにして　怖かったか？/хіто-но ші-о ма-но-атарі-ні шіте, ковакатта ка/ — Побачивши людську смерть на власні очі, (ти) злякався?

Це про те, як я транскрибую японську кирилицею у своїх дописах.

По-перше, «поліванівку» і засновану на ній «офіційну» українську транслітерацію я не люблю (UPD: Кажуть, ніби Бондаренко вже осучаснив свою систему, котру беруть як офіційну, і привів її практично до того, що подобається мені та іншим знавцям японської. Користувачі Вікіпедії вже міняють усе відповідно до оновлених правил). М'які шиплячі я позначаю власне як шиплячі з відповідною голосною чи знаком пом'якшення: чя/чі/чю/чьо (а не тя/ті/тю/тьо), шя/ші/шю/шьо (а не ся/сі/сю/сьо), джя/джі/джю/джьо (а не дзя/дзі/дзю/дзьо) — щодо останнього розмірковую, чи потрібно мені взагалі позначати ту непевну африкатність і чи не варто задля зручності залишити самі «ж» та «з». Такий самий спосіб позначення я застосовую до інших пом'якшених, навіть якщо якісь сполучення можуть бути непритаманними українській правописній нормі.

Довгі голосні я раніше позначав стандартним транскрипційним знаком «ː», але зараз відмовився від нього, бо виглядає не дуже, не є очевидним та й перемикатися заради нього на іншу розкладку набридає. Тому надалі довгі голосні буде позначувано подвоєнням літери. У разі збігів я ставитиму апостроф. (UPD: відповідно, якщо немає апострофу, то дві однакові йотовані літери вимовляються як один довгий звук, тобто «юю» = «ю-у».)
(UPD 2022-12-5: Зрештою я відмовився від дублювання йотованих літер і позначаю довгість відповідним нейотованим: やあ — яа, ゆう — юу, よう — йоо, бо так зрозуміліше для тих, хто не в темі.)

Від позначення редукції голосних я теж поступово відмовився через низку причин. Попри існування певної загальноприйнятої практики щодо ослаблення голосних у живій мові, воно все одно є особистою справою. Крім того, я не завжди певен, де редукція є доречною. Тому мені простіше записувати буквально — навіть такі широковідомі речі, як «дес(у)», щоби вже дотримуватися одного стандарту.
Зміну якості «ґ/х» у вимові я теж зазвичай ніяк не позначаю, хоча іноді спокушаюся наблизити до українського «г», особливо у разі «хо».

Ну і ще я подекуди записую японське «у» як «ӱ». Це суто косметична примха, просто щоби наголосити на його відмінності від українського. Японське «у» частково нагадує наше «и», бо утворюється ближче до переду, а губи розтягаються замість округлюватися. Таку саму якість має японське «ю».

Через дефіс я записую складні (щоби ліпше було видно основи) та складені (щоби показати цілісність) слова і приєдную до іменників частки та гонорифіки.