Boku ni mo yoku wakarimasen

в моєму дитинстві переважала місцева українська мова.
саме так я оцінюю те інформаційне середовище, в котрому зростав.
Не суржик (хоча він мав місце через вживання "чужих" слів при існуванні "своїх", як описували те ж саме)
Не діалект (бо як зараз бачу, порівнюючи правила "місцеві" із правилами "державної"), а саме жива народна "необроблена і не цензурована УКРАЇНСЬКА МОВА.
така сама, про яку згадує влогер, коли говорить про мову Шевченка та про мову Франка.

А ось до російської і до української "літературних" у нас, у дітей "на вулиці" була певна відраза, несприйняття.
Бо і одною і другою нам БРЕХАЛИ.
Брехали вчителі в школі про сучасний стан у супільстві, про історію НАШУ, про те, для чого нас, дітей, готує "Совок".
Брехали з екранів та радіоприймачів, брехали газети, журнали та книги...

А правду життя передавали усною народною мовою оточуючі люди, родичі, батьки.

наразі Україна деградує під впливом зазеленілоої прислугонарної наволочі. з екранів та часописів знову ллється брехня.
Але українці дуже "перемішуються" у зв'язку з війною - одних об'єднує армія, інші змушені евакуйовуватись, до всього цього додається новий досвід, нові дії, предмети тощо і мова поповнюється величезною кількістю термінів з "народних українських мов", іншомовні назви та терміни "обробляються" і в першу чергу тими, хто користується тими назвами та термінами - а філологи наразі не мають можливості все те вивчити, узагальнити.

Тому як подібні "гуру ютуба", так і "авторитетні дослідження" можуть мати вплив, але так само і не можуть вплинути на людей. І наведені приклади з "поле", "прополювання", "полка", "полиця", "поличка", "ополоник", "половник" - показують, що люди чхати хтіли на філолухів, а змінюють слова так, як ЗРУЧНО.

І тим краще "приживається" нове, чим частіше воно використовується ПРАВДИВО описуючи навколишню дійсність.