ukurainajin: (Default)
[personal profile] ukurainajin
Котляревського до відповіді! (вся правда 2011)

„Малороссийские тексты Котляревского и Шевченка впоследствии подверглись украинизации и фальсификации с тем, чтобы выдать их за украинские. На самом деле украинский язык - более поздний по отношению к малороссийскому и значительно от него отличается. Украинский язык произошёл от малороссийского, а малороссийский - это произвольно исковерканный русский.“

Як він (чи вона) це доводить? Якщо відкинути красиві побудови та розмаїття окремих фактів, то позаду них стирчить жонглювання нормами правопису, підміна понять і маніпулятивні ствердження. До речі, посилання на творчість сумнозвісного Олеся Бузини там теж є. Дивіться та спростовуйте, якщо бажаєте, самі. Добре, що справжні науковці давно визначились з приводу мови. Але дещо і я спробую сказати. По-перше, декілька тез:

  • У 1720 році на українських землях за наказом Петра І було заборонено друкувати щось, окрім попередніх видань церковної літератури, та й ту належало привести до спільного з великоросійскими виданнями виду, щоб не було жодної розбіжності у мові. Наступники продовжили політику асиміляції. Розвиток самобутної писемності і нормування поточної мови були перервані майже на сто років. Старі матеріали вилучено, навчання українською заборонено. Офіційне місце посіла російська.

  • Граматика Ломоносова з'явилася у 1755, а перший академічний словник російської — наприкінці XVIII століття. Вже встигли видати свої твори Фонвізін, Радіщев, Карамзін. А новий український правопис у геть складний спосіб тільки почав створюватись у XIX столітті. Зазнавав він навіть заборони, і перша академічна його редакція побачила світ лише у 1920 (для порівняння, питання загальнонімецької орфографії вперше було узгоджено у 1901). Літературна мова саме формувалась весь цей час, усталених норм довго не існувало.

  • Котляревський не мав іншого інструменту окрім «гражданки» і тогочасних норм з російської. Власного правопису він не створив, хоча започаткував нову літературну традицію на базі народної мови. Шевченко, за твердженнями науковців, взагалі не дуже дбав про якийсь правопис.

  • Хай там якими літерами записано звучання, хто вірить в те, що вимова за сто-двісті років залишається геть незмінною? Особливо, якщо немає еталону для звіряння? Зараз дещо краще, бо існує звукозапис. Проте я слухаю записи Маяковського і спостерігаю навіть там відхилення від сучасної вимови. Лінгвісти вважають, що мовні стандарти змінюються кожні 25 років (тобто, через зміну поколінь).

Тепер до питання правопису. Наведу уривок з «Оди до князя Курякина (1804)» Котляревського у орфографії видання 1862, САНКТПЕТЕРБУРГЪ:

„По́вні сіни, по́вна ха́та
На́шого наби́та бра́та
Ажъ нельзя́ пропхну́тись мні,
А попівъ, купцівъ та па́нства
И жидівъ, того́ плюга́вства,
Мовъ на я́рмарку въ Ромні!“


Хоч що кажіть, а це більше схоже на сучасну українську, ніж на сучасну чи тогочасну російську. Цікаво, що тут немає вже жодних славнозвісних ятів, нема їх і у тексті «Енеїди» з цієї ж збірки. Тобто, якщо малоросійську почали спотворювати і віддаляти від російської, то цим займалися вже в середині XIX століття у самісінькій столиці. Більшовики, мабуть, або австро-угорські поляки, ага.

Подивімось на лексику. У сучасній мові з цього уривку відсутнім є лише слово «нельзя́». Звернімось до самої російської. У цьому виданні на початку стоїть ремарка від «ценсора», що «печатать позволяется...» А ще за життя письменника наглядачі писали: «дозволяется»… До речі, чому така, на думку автора статті, природна і незмінна протягом століть російська мова зараз вживає «возле» замість «подлѣ»? Чому «одаль» у словнику Ушакова 1935-1940 позначене як застаріле і обл. (обласне?) Адже це приклади з найпершої сторінки «Бригадира» Фонвізіна. Чи от як пушкінська «довѣренность» змінила значення і поступилася місцем «доверию»? Чому Пушкін одразу не писав «будучи» чи «являясь» замість дивного «бывъ»? Та й взагалі, нащо тих Фонвізіна і Пушкіна видають у сучасній орфографії, виправляючи «самаго», «строгой порядокъ», «ея», «разсмотрѣніемъ», «по щетам» на сучасний лад? Якщо саме таким був задум митців, то нащо ж його корегувати? Чи не є це викривленням істини, навмисним спотворенням великоруської мови?

Якщо без жартів, українська літературна, а згодом і нормативна мова є, звісно, штучною. Так само, як французька, німецька, англійська, чи навіть російська. Цей процес по всій Європі набув цілеспрямованого характеру, судячи з усього, у XVI-XVII віках і триває дотепер. Посилення центральної влади, розквіт наукової і творчої думки, поліпшення засобів сполучення і таке інше. Нам відомі імена творців сучасних літературних і стандартних мов. Вони не тільки записували за народом, як декому здається, а й узагальнювали, створювали граматичні норми і лексикон. Тому більш доцільно поцікавитись, як це відбувалось у різних країнах, замість намагатись через всілякі хитрощі заперечити існуючу реальність.

P.S. Я з цікавості пошукав «Брюсів календар», на який там посилаються, бо зображення у статті зараз відсутні, і переконатися на місці неможливо. Не знаю, що у 2011 демонстрував автор, але ось який текст (перекладений сучасною абеткою) був на п'ятому листі, виданому у 1715: „Краткое предобъявление предложенных четырех таблиц и яже каждая что имать содержание в себе, на которых таблицах обще нарещися может, яко календарь неисходимый“. Справді, зовсім як сучасна російська. Тилько зрозуметы майжэ нельзя́.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Хто це

ukurainajin: (Default)
ukurainajin

Червень 2025

Нд Пн Вт Ср Чт Пт Сб
123 456 7
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Тематичний перегляд

OSZAR »