Boku ni mo yoku wakarimasen

На тлі обговорень нетфліксовського виробу я згадав, чим мені не подобалася стара польська екранізація. Ну, звісно, окрім сумнозвісного жалюгідно намальованого дракона.
По-перше, стилізацією відьмаків «під Японію». Вийшла якась дитяча еклектика. Явно хотіли зробити щось крутезне, відповідне до захоплень того часу.
По-друге, весь задум з відьмацьким авторитарним кланом. Він не додає нічого корисного, крім лубочної боротьби за владу. Час можна було заповнити чимось розумнішим, адже сировини не бракувало.
По-третє, школа відьмачок… Це викликало в мене почуття дещо схожі на ті, що від перегляду «The Star Wars Holiday Special». До речі, в новому серіялі припустилися тої самої помилки, захопившись враженням, наче бути відьмаком — це щось прикольне і загалом почесне (і це кумедно суперечить деяким моментам, що їх вони необачно позичили в Сапковського без змін).

Усе це разом дуже сильно псувало враження. Адже здавалося, що його вигадано підлітками (крутизна) та пенсіонерками (мімімішний пафос), які замість змісту бачать модні картинки.
А решта мене цілком влаштовувала. Там непогано, як на мене, в межах бюджету передано атмосферу та ідеї з оповідань.